Сьомого серпня цього року до Львова з’їхалися з усієї України делегати Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих на свій Х-й Збір, що відбувся у Палаці мистецтв. Читати повністю… »

Український Католицький Університет висловлює незгоду з постановою уряду від 28 липня, відповідно до якої скасовано норму про обов’язковий екзамен з української мови при вступі до аспірантури. Про це йдеться у заяві ректора УКУ, о. д-ра Бориса Ґудзяка, розповсюдженій прес-центром УКУ. Читати повністю… »

Звільнення ректорів міністром освіти Дмитром Табачником є «приниженням держави, в якій потурають такій поведінці урядовців». Про це йдеться у заяві ректора Львівського національного університету ім. Франка, екс-міністра освіти Івана Вакарчука, яку поширив центр громадських зв’язків університету. Читати повністю… »

Я б не писав про черговий візит Московського патріарха (тим більше, що він обіцяв ще не раз повернутися), якби не дві прочанки, яких зустрів на хресній ході на честь Хрещення Київської Русі. Читати повністю… »

Або Чому я боюся Володимира Гундяєва?
28 липня, у День Хрещення Руси-України, в моєму рідному Запоріжжі, куди я якраз приїхав в гості до батьків, стався терористичний акт. У місцевому Святопокровському соборі, що біля запорізького «Малого ринку», вибухнув саморобний фугас, який забрав життя 80‑річної парафіянки. Читати повністю… »

Час самоусвідомлення українців настав
Першого серпня ц. р. члени Львівської обласної організації Політичної партії «За Україну!» взяли активну участь у відзначенні 199‑ої річниці від дня народження Маркіяна Шашкевича на його малій батьківщині – у селі Підлиссі Золочівського району на Львівщині. Біля пам’ятного знаку на Білій Горі відбулась Літургія за участю владики УГКЦ о. Ігоря Возняка. На вічі з нагоди свята виступили представники влади, інтелігенції, зокрема, Голова Львівського обласного товариства «Просвіта ім. Т. Шевченка», Голова Львівської обласної організації Політичної партії «За Україну!» Ярослав Пітко, професор Феодосій Стеблій, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ігор Калинець… Читати повністю… »

Без розпальцовки, кириломобіля та понтів
Звичайно, мені хотілося, аби нас було сто тисяч. Але 10‑15 тисяч, яким спасибі за те, що зібралися на Хресний хід, ініційований УПЦ Київського Патріархату, – дуже добрий результат, досягнутий без настирливої реклами, якою всі українські телеканали, особливо Перший Національний, супроводжували візит московського гостя. Читати повністю… »

Те, що сталося, мимоволі навіває аналогію того літописного синдрому, коли наші далекі предки, приголомшені внутрішнім безладом, чварами і міжусобицями бояр та зневірені недолугістю і безпорадністю правителів князьків, у відчаї відчиняли ворота своїх городів і кликали чужинців, мовлячи: «Ідіть нами правити!». Дивовижно, що цього очевидного суспільного пароксизму наші політики навіть найвищого рангу не тільки, як належало б, не передбачили, а й постфактум – як уже відбулося, не сприйняли, не зрозуміли. І навіть зважилися кинути гіркий докір, що, мовляв, нації буде соромно за її вибір. А якраз соромно й гірко мало б бути передусім їм – політикам, тим, які нарекли себе українськими патріотами і яким повірив народний загал, що вони є такими насправді. Той загал, який, пройшовши крізь лихоліття руйнування національної свідомості, деморалізації, виїдання душі з людини, наприкінці двадцятого століття підтримав РУХ патріотичної української інтелігенції до визволення від більшовицького тоталітаризму і на вікопомному референдумі 1 грудня 1991 року на всьому просторі України більше як 90 відсотками голосів твердо і рішуче заявив, що хоче і має право мати власну незалежну Державу. До речі, переконливо сказав цим, що він, цей загал, не просто населення, електорат, а спільнота, народ, нація. Нація, яка довірила свою долю обранцям-політикам і віддала в їхні руки мандат на керівництво, розбудову й утвердження буття своєї Держави. Одначе, ті, що змогли прийняти окуплений незчисленними жертвами і незмірними зусиллями патріотів багатьох поколінь і віків Дар волі і державності, виявилися нездатними належним чином розпорядитися цією епохальною Благодаттю Провидіння й Долі. Читати повністю… »

Ми не сектанти, не євангелісти і не свідки Єгови, які щодня зустрічають перехожих таким запитанням. Ми українці і нам не потрібно володіти світом. Ми хочемо небагато: щоб світ знав правду про нашу Україну, її історію, а ми і наші діти володіли неспотвореною інформацією про світ, про наші традиції і звичаї, щоб не переривалися наш рід і знання питомої української мови, культури, Помісної церкви, їх діячів і подвижників. Словом, ми усвідомлюємо, що для цього треба бути середовищноспроможним соборним народом і мати належний національний інформаційний простір, високу свідомість суспільного загалу. Читати повністю… »

Не є таємницею, що русло річки Дністер та його прибережна зона багаті на такий цінний будівельний матеріал, як піщано-гравійна суміш. Справжні господарі повинні це цінувати і дбайливо берегти, не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Тому будь-який вид виробничої діяльності здійснюється лише за наявності ліцензії, під суворим контролем різних структур. Тим часом нерідко можна спостерігати картину, коли в охоронній зоні орудують так звані ліваки. Тут не йдеться про тих сіромах, хто похапцем вряди-годи навантажив підводу чи тракторця, а іноді й машину природного дару, хоч і це не дозволено законом, – різко зросла кількість «аматорів», що діють на промисловій основі. Саме таких осіб не без підстав можна назвати гравійно-клановою мафією. Читати повністю… »